Суспільство, яке поруч із захисниками та їхніми родинами. Практичні поради, як допомогти ветеранам.
1-го березня у місті Вантаа (Фінляндія) відбувся семінар «Суспільство, яке поруч із захисниками та їхніми родинами». На зустрічі були присутні ветерани, і це додало розмові особливої ваги: ключові тези семінару отримали живу перевірку — учасники з бойовим досвідом погоджувалися з важливими моментами, а інші учасники семінару ставили запитання.
Зустріч розпочав Олександр Бутенко, голова правління громадської організації Olen Ukrainalainen. Він навів приклад проявленої поваги в Сполучених Штатах Америки й процитував історію, яку бачив на одному відео.
Безхатько відкрив двері в шопінг-молл для українського військового і сказав: «Дякую за вашу службу, сер», — та віддав честь. На що український військовий відповів: «Я не громадянин Сполучених Штатів Америки, я не воював за вашу країну». Безхатько у відповідь сказав, що неважливо, воїн якої ви країни: «Якщо ви воюєте за правду, це заслуговує поваги».
Цим прикладом Олександр Бутенко підкреслив: до такої самої поваги має дорости українське суспільство — де б воно не було.
Анжеліка Бутенко, експерт з житлових питань, також нагадала присутнім цілі і бачення організації: допомога в житлових питаннях і не тільки, а також моральна та духовна підтримка українців, які проживають у Фінляндії. Йдеться про різні вікові групи — дітей, підлітків, молодь, середнє та старше покоління і сім’ї.
Саме тому запрошеною гостею семінару та головною спікеркою стала Ганна Франчук.
Ганна Франчук — капелан ГФ «Капеланський патруль» для правоохоронців, військових і рятувальників, а також капелан Корпусу капеланів «Полтава». Заступниця керівника ГО «Духовно-просвітницький центр – Полтава». Волонтер з 2014 року. Разом із чоловіком Сергієм Франчуком підтримує захисників на фронті, відвідує їх у лікарнях та шпиталях, організовує дозвілля, здійснює гуманітарні поїздки у прифронтові міста та служить родинам захисників, проводячи групи підтримки, сімейні ретрити, арттерапію й творчі заходи.
КЛЮЧОВА ПОРАДА, ЯКА ПРОЗВУЧАЛА НА СЕМІНАРІ
Одна з найважливіших думок була дуже простою: потрібно все одно спілкуватися. Не існує “ідеальних” розмов, коли ми ніколи не помиляємося у словах, але саме живе, людяне спілкування будує довіру, відкриває шлях до порозуміння і допомагає не залишатися наодинці. Тому важливо не закриватися і не віддалятися, а вчитися говорити з повагою, вміти перепросити, уточнити, вислухати і продовжувати стосунки.
Як суспільство може допомогти військовим (за матеріалами Олени Легенчук)
1. Духовна підтримка
Молитва, особисте наставництво, капеланське служіння.
2. Психологічна допомога
Консультації, групи підтримки, робота з травматичним досвідом.
3. Практична допомога
Сприяння з працевлаштуванням, навчанням, відновленням побуту.
4. Сімейна підтримка
Служіння для дружин, чоловіків і дітей, сімейні ретрити.
5. Прийняття в спільноту
Атмосфера любові та прийняття без осуду, безпечний простір, де людину приймають.
Етапи повернення військового до цивільного життя:
1. Ейфорія і полегшення
Радість від повернення, зустріч із сім’єю, відчуття: «Я вдома».
2. Дезорієнтація
Складність звикнути до мирного ритму, відчуття, що «тут усе не так».
3. Пошук ролі
Труднощі з роботою, самореалізацією, визначенням свого місця в сім’ї та суспільстві.
4. Внутрішні битви
Флешбеки, симптоми ПТСР, провина вцілілого, агресія, замкнутість.
5. Прийняття нового «я»
Інтеграція воєнного досвіду, відновлення стосунків, пошук сенсу.
6. Адаптація
Повернення до служіння іншим, особистий розвиток, стабілізація життя.
Десять заповідей допомоги сім’ї військового
1) Не проходь повз біль.
2) Будь присутнім.
3) Нагодуй і підкріпи.
4) Служи в смиренні (без тиску і нав’язування).
5) Піклуйся про вдів і сиріт.
6) Ділися майном і фінансами.
7) Відповідай на фізичні потреби.
8) Захищай.
9) Вшановуй пам’ять.
10) Неси духовну надію.
ПРАКТИЧНІ ІДЕЇ ДЛЯ ДІЙ І ЗАХОДІВ
1) підтримка фронту: збори, закупівлі, доставка необхідного, допомога підрозділам;
2) донати і матеріальна підтримка: закривати конкретні запити;
3) допомога прифронтовим лікарням і шпиталям: медикаменти, витратні матеріали, речі для поранених;
4) групи підтримки для родин: місце, де можна говорити і не бути наодинці;
5) арттерапія: творчість як безпечний спосіб проживати емоції;
6) розголос і просвітництво: щоб суспільство не звикало і не відверталося;
7) організація дозвілля: події, які повертають нормальність;
8) ретрити, тімбілдинги, сімейні заходи: відновлення стосунків і близькості;
9) тематичні виставки й ініціативи: історії, фото, зустрічі зі свідками;
10) відвідини в лікарні та підтримка поранених.
Семінар став нагадуванням: підтримка захисників і їхніх родин — це культура поручності. Вона починається з поваги та готовності спілкуватися. Коли спільнота вчиться слухати, підхоплювати базові потреби, шанувати пам’ять, нести надію і діяти системно — тоді з’являється простір, де ветерани й родини відчувають: ми не самі.
Громадська організація «Olen Ukrainalainen» висловлює подяку за допомогу у проведенні заходу:
Rekolan seurakunta - за надане приміщення для проведення семінару/зустрічі.
Українській Християнський Реформаторській церкві (м.Вантаа) - за технічне забезпечення заходу.
ГФ Капеланський Патруль — за служіння країні під час війни
ГО «Духовно-просвітницький центр — Полтава» — за служіння своїй громаді під час війни
Олені Легенчук, керівнику капеланської служби «Дім Корнилія» — за надані матеріали для семінару